2018

senseisekai


Валекс о...

так видит мир боевой маг


Previous Entry Share Next Entry
Мифы про Бандеру, в которые вы продолжаете верить.
inf
senseisekai
Оригинал взят у maxim_nm в Мифы про Бандеру, в которые вы продолжаете верить.


Во многих российских СМИ можно часто увидеть статьи о том, каким плохим был Степан Бандера и какими страшными были "бендеровцы". Особенно много таких статей стало появляться в ходе Майдана 2013/2014 годов и сразу после него — мол смотрите, какой ужас творят "бендеровцы" на улицах Киева — скоро дождёмся того, что бендеровские танки пойдут войной на Саратов!

На самом деле большинство мифов о Бандере, что тиражируются в СМИ, не имеют ничего общего с реальностью. Мой опыт общения со сталинистами/фанатами СССР показал, что они не знают о Бандере ровным счётом ничего, кроме пропагандистских выдержек из какой-нибудь "Памятке бойцу РККА", изданной в военно-полевой типографии в 1944 году. Более того, и знать даже не хотят — видимо, в родных мифах жить и приятнее, и теплее.

В сегодняшнем посте я расскажу вам про несколько мифов о Степане Бандере, в которые многие (и, возможно, вы сами) продолжаете верить.



1. «Бандера был фашистом и союзником Гитлера!»

Этот миф основан на  советских пропагандистских россказнях о Бандере, в которых 10% правды было смешано с 90% лжи. Так, например, рассказывалась правдивая история о том, что немцы освободили Бандеру из польской тюрьмы, из чего делался неверный вывод о том, что с этого времени Бандера стал работать на немцев.

На самом деле Степан Бандера нигде не говорил о том, что Украина должна стать какой-то там "частью немецкого Рейха" (т.е., собственно, не был фашистом) и утверждал, что сотрудничество с Берлином может быть только временным — в военной сфере, в деле борьбы со Сталином и СССР. 30 июня 1941 года соратники Бандеры (батальон "Нахтигаль") во Львове провозгласили "Акт возрождения украинского государства", что взбесило Гитлера, и тот приказал арестовать Бандеру. 5 июля Степан Бандера был арестован в Кракове и помещен в концлагерь Заксенхаузен, где, собственно, и просидел почти до самого конца войны.

В сентябре 1944 года немцы предложили Бандере сотрудничество, но он выдвинул непременным условием признание "Акта о возрождении", что не устроило немцев, и в итоге никаких соглашений с немцами Бандера не заключал, а Нюрнберский трибунал не признал то, что Бандера как-то сотрудничал с немцами и ни в чем его не обвинил.

В конце концов, почему "гонители Бандеры" не называют Сталина таким же "союзником Гитлера" — ведь до 1941 года они заключали вполне реальные соглашения и договора и даже вместе делили европейские страны.





2. «Бандеровцы — это то же самое, что эсэсовцы!»

Этот миф обычно любят сдабривать картинками немецких пропагандистских плакатов, объявляющих набор в дивизию СС "Галичина" — мол, смотрите, как на самом деле вербовали бендеровцев!

Однако нас самом деле дивизия СС "Галичина" не имела никакого отношения ни к Бандере, ни к бандеровцам — это была военная часть, принадлежащая к так называемым Waffen-SS и была предназначена для использования на фронте, подобные части были почти во всех европейских странах, захваченных Гитлером. Как об этом рассказывал Станислав Лем, "Галичина" была разбита в пыль в 1944 году под Бродами,  а её остатки были задействованы для борьбы против словацких и югославских партизан. В мае 1944 года остатки дивизии "Галичина" сдались в плен союзникам и в послевоенной борьбе в Западной Украине не участвовали.

В общем, боевые части Waffen-SS, набранные из украинцев, и собственно бандеровцы — это, как говорят в Одессе, две большие разницы, у этих двух сил были совершенно разные цели — первые бились за Гитлера и Украину в составе Рейха, вторые — за независимую Украину.





3. «Бандеру убили сами немцы, подослав агента спецслужб!»

Опять же, этот миф имеет под собой советские корни — в СССР после смерти Степана Бандеры (он был убит 15 октября 1959 года из пистолета, ампулой с цианистым калием) была сочинена сложная версия — якобы у Бандеры был какой-то компромат на власти Западной Германии, и те решили его устранить.

На самом деле Степана Бандеру убил агент КГБ Богдан Сташинский, который после этого деяния был награжден орденом Красного Знамени (секретным приказом). Спустя два года Сташинский сдался властям ФРГ и получил 8 лет лишения свободы, после чего Хрущев со скандалом разогнал спецотдел КГБ, занимающийся политическими убийствами.

С началом Перестрйки Кремль признал своё участие в убийстве Бандеры (так как именно СССР было выгодно, чтобы бандеровское движение сошло на нет), но некоторые продолжают до сих пор верить, что Бандеру якобы ликвидировали сами немцы.





4. «В Украине очень много бендеровцев! Да и в Беларуси хватает!»

Последние бандеровцы исчезли где-то в конце пятидесятых годов, когда в Украине прекратилось вооруженное сопротивление советской власти и сошли на нет все боевые действия, но сталинисты до сих пор продолжают запугивать какими-то мифическими "бендеровцами" — мол смотрите, не едьте нА Украину, а то из леса дробь из обреза прилетит.

А вообще в этом мифе прекрасно всё, так как он в зеркальном отражении показывает, кого именно сейчас сторонники СССР и сталинизма считают "бендеровцами" — да просто всех тех, кто выступает за независимость Украины, Беларуси и других стран, что входили в состав СССР. И это прекрасно объясняет, зачем сталинистам нужен современный миф о "страшном Бандере" — "а, вы выступаете за независимую Украину? Да вы же страшные бендеровцы!" — одной этой фразы как бы по умолчанию должно быть достаточно, чтобы низвести собеседника до уровня "ниже плинтуса".

И Украина, и Беларусь состоялись как независимые страны, и никакого возврата "назад в СССР" уже никогда не будет — и вовсе не потому, что тут захватили власть какие-то "страшные бендеровцы", а просто потому, что население этих стран хочет жить в своём независимом государстве.



В заключение хочется сказать, что лично я вовсе не идеализирую Степана Бандеру и не поддерживаю тех украинских националистов, кто считает Бандеру чуть ли не ангелом — мол, его солдаты ни разу никого не убили и были чуть ли не святыми. Разумеется, Бандера вёл войну за свои убеждения, в которой были жертвы — как это, собственно, и бывает в любой войне. Такие же вещи творила и Красная армия, "освобождавшая Европу", и героизированные в массовой культуре белорусские партизаны — о которых я могу вам порассказывать историй похлеще, чем про "бендеровцев". Сталинисты почему-то не любят вспоминать об этих вещах, хотя как по мне это неправильно; как говорится, сказал "А", говори и "Б". Начал рассказывать про "ужасы бандеровщины" — рассказывай и полную правду о советских войсках и партизанах.

Истина заключается в том, что украинцы и Украина имеет право на своих героев — пусть даже и на таких, которые не слишком нравятся её соседям.

А как вы относитесь к Степану Бандере?

Напишите в комментариях, интересно.


promo senseisekai june 27, 2015 20:14 16
Buy for 30 tokens
Война и смерть пришла в дома украинцев. И убитых хоронят неопознанными, живых держат в плену террористы. А родные не знают, маются в неизвестности. Я, вспомнил фильм про Мессинга, как к нему приходили с фото, узнать жив ли на фронте сын, муж, отец. Не думал что наступят снова такие времена, когда…

  • 1
"Бандера у 1919 році вступив в гімназію у місті Стрий, де вчився до 1927 року. Окрім гімназії, вчився на агрономічному відділі Високої Політехнічної Школи, яку так і не закінчив через перешкоджання зі сторони польської адміністрації. 14 червня 1934 року його заарештовують за день до вбивства Міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. На Варшавському процесі 1935-1936 року його та ще 11 членів ОУН звинувачують у цьому замаху. Бандеру спочтаку засуджують до смертної кари, але потім вирок змінюють на довічне ув’язнення. На Львівському процесі його повторно засуджують до довічного ув’язнення за вбивство консула СРСР Майлова, професора Бабія та студента Бачинського. Останніх двох було вбито через два місяця після арешту Степана Андрійовича. 13 вересня 1939 року завдяки німецькій окупації він виходить на волю.
Тобто назвати Бандеру палким революціонером важко.
Існує залізобетонна формула «ОУН=УПА=Бандера». Проблема в тому, що ОУН була створена на базі УВО — Української військової організації, яка була заснована в 1920 році, коли Бандерi було лиш 11 років. Її керівником був Є. Коновалець, а його найближчим соратником – А. Мельник. Обидва були офіцерами УСС і обидва були на 20 років старші за Бандеру. Тобто ідеологом ОУН Бандера не був.
Після звільнення з ув’язнення у лютому 1940 року його обирають керівником революційного Проводу ОУН в окупованому Кракові. Вважається, що саме тоді відбувся розкол ОУН і що Бандеру підтримали молодші і радикальніші члени. 5 квітня 1940 року він прийшов до Мельника з так званим «Актом 10 лютого 1945 року» і сказав, що відтепер він очолює ОУН. У цій історії є декілька проблем. По-перше, Бандеру, з його ж слів, обрало керівником ОУН 14 людей: Габрусевич Іван, Гасин Олекса, Горбовий Ярослав, Грицай Дмитро, Климишин Микола, Лебедь Микола, Ленкавський Степан, Равлик Іван, Старух Ярослав, Стахів Володимир, Стецько Ярослав, Турковський Василь, Володимир Качмар. Ніхто з них цей акт не підписував (зараз він знаходиться у Клівленді), більше того, не має жодних доказів того, що вони були присутні на Другому Великому Зборі ОУН. Мельник, подивившись на цей папірець, вирішив передати справу до Революційного Трибуналу ОУН, який засудив Бандеру до смертної кари. Але ще майже рік він спокійно жив на окупованій німцями території, поки 5 липня 1941 року не був заарештований. Починаючи з цієї дати і до грудня 1944 року, він утримувався в бараці Z в Заксенгаузені. У самому концтаборі він ніколи не перебував. Барак Z – це окрема будівля, в якій утримувались різні цікаві люди: на кшталт, генерала Карбишева, Віллі Лемана та Фріц Тіссена. Не існує жодного фото Степана Андрійовича в табірній уніформі, не існує жодного свідчення тих, хто вижив, про нього як про в’язня Заксенгаузена — взагалі нічого. Після звільнення він декілька разів змінює місце проживання, в кінці кінців у 1947 році опиняючись в Мюнхені. За весь цей час так звана ОУН(б) ніяк себе не проявляла, в той час, як ОУН(м) активно діяла, а одні з її найвідоміших членів Олег Ольжич та Олена Теліга були вбиті нацистами. Тобто ми не можемо говорити про розкол ОУН. Була створена фіктивна організація з незрозумілим складом, яка просто привласнила назву «ОУН».
Тоді, можливо, Бандера має відношення до УПА? В той час, коли ця організація була створена, він сидів у блоці Z. Відкриваємо стотомний літопис УПА; всі мемуаристи говорять про ОУН, як про одне ціле. Жодної згадки про діяльність Бандери. Існують тільки два документа, які говорять зв’язок Бандери з УПА. Перший – це лист Шухевича до Бандери 15 травня 1945 року, в якому він пише про зв’язківця Степана Андрійовича, Славка. Другий – допит головнокомандуючого УПА Василя Кука 28 травня 1954 року. Він чітко говорить, що Бандера ні в УПА, ні в ОУН ніякої ролі не грав. Все.
Тоді хто такий Степан Бандера? Це політичний авантюрист, людина, яка, не маючи жодного права на це, приватизувала величезний український національний рух середини XX сторіччя." Галина-Гордасевич, "Степан Бандера: людина і міф"



Edited at 2017-10-28 12:41 pm (UTC)

У 1940 році в ОУН відбувся розкол. Молодий "революцiонер" Бандера (як це часто траплялося в Україні і раніше) вирішив сам стати „гетьманом”. Цей вчинок засудили всі провідні ідеологи Українського націоналізму, зокрема й М. Сціборський. Після цього бандерівці влаштували справжнє полювання на визначних ОУНівців. Зокрема бандерівці вбили провідного ідеолога ОУН Миколу Сціборського, а також Омеляна Сеника - делегата Першого Конгресу українських націоналістів у Відні 1929 року, члена Вищого Проводу ОУН, головуючого II Великого Зборіу ОУН у Римі, керівника Основної похідної групи ОУН, яка мала дістатися Києва і проголосити державність України. 27 вересня 1946 року бандерівці задушили та зацементували у підлогу табору для переміщених осіб у Новому Ульмі в Австрії Юрія Горліс-Горського - колишнього старшину армії УНР, українського військового і громадського діяча, автора знаменитого роману «Холодний Яр». Також бандерівці пішли на співпрацю з комуно-большевицькими „партизанами”. Такі дії бандерівців не могли не спровокувати збройну відповідь ОУН, яка, в свою чергу, влаштувала полювання на бандерівців. Внаслідок цього, як вже не раз бувало в багатостраждальній історії України, Українці більше полювали один на одного ніж на іноземних загарбників. Були спроби підмінити середовищем Бандери назву материнської ОУН на ОУН(м), тобто додати до справжньої назви Організації зайву літеру, що, однак, не призвело ні до чого. Таким чином, існує дві Організації Українських Націоналістів: ОУН та ОУН(б). Тобто справжня ОУН та ОУН розкольника Бандери.


Проект «Бандера» :

Частина 1 : https://zorjan88.livejournal.com/8399.html
Частина 2 : https://ukrnationalist.dreamwidth.org/4256.html
Як бандерівці знищили УПА : https://ukrnationalist.dreamwidth.org/4378.html

Edited at 2017-10-28 12:43 pm (UTC)

Здравствуйте! Ваша запись попала в топ-25 популярных записей LiveJournal Беларуси! Подробнее о рейтинге читайте в Справке.

В мае 1944 года остатки дивизии "Галичина" сдались в плен союзникам
Сорок пятого.

По теме:
Степан Бандера, «До засад нашої визвольної політики» у журналі «Визвольна політика», № 9-10, листопад-грудень 1946 р.
...
Пошанування різнородного змісту і форм життя та багатства культур різних народів, ідея толеранції супроти чужих і відмінних культурних та соціальних вартостей і систем, поруч з прив’язанням до свого, та плекання своїх вартостей – протиставні московсько-большевицькій нетерпимості та ненависті до всього, що відмінне, небольшевицьке, та зродженої з почуття своєї нижчості жадоби нищити чужі культури і цілі народи, нівелювати життя усіх людей, усіх народів під одну мірку й смак большевицького режиму.
...
У самій основі нашої революційної концепції лежить ідея і програма спільної визвольної, революційної боротьби всіх народів, поневолених московсько-большевицьким імперіялізмом. Большевизм мусить бути поконаний і повністю знищені, скрізь, де він панує. Тільки таким чином можна його подолати. Московський імперіялізм у большевицькій формі повинен бути знищений в усіх підбитих ним країнах, на місці СРСР мають постати незалежні національні держави, а російська держава має бути обмежена етнографічно-російськими землями

Наша ідея волі, самобутності та свобідного розвитку народів є протиставна большевицькому поневоленню, нівелюванню і винищуванню цілих народів. Ідея гідності й пошанування людини, і вільного розвитку, власної ініціативи, творчого та достойного само включення в гармонійний уклад збірного національного і суспільного життя є діаметрально протилежна до большевицької тиранії, уярмлення і визискування людини, топтання її гідності, нівечення свободи.
Наша ідея соціальної справедливості – протиставна большевицькому фальшивому зловживанню соціальними гаслами для обдурювання мас чужих народів і прикривання найреакційнішого соціального гноблення в цілому СССР.
Наш ідея рівності та братерства всіх людей в народі – протиставна до большевицької класової теорії та д їхньої практики, яка перетворює народні маси в невільників і жебраків з одного боку, а з другого – дає необмежене панування і сваволю панівній кліці кому стічної партії.
Наша ідея позитивної, творчої ролі держави, яка має обороняти, організувати і сприяти вільному життю і розвиткові культурного поступу та господарського добробуту народу й людини, є протиставна большевицькій системі гноблення, визиску і нівечення людини та народних мас державою, одним великим концентраційним табором.
Ідея спрямування діяльності та зусилля держави й організованої в ній народної спільноти на творення, закінчення і помноження позитивних вартостей, які збагачують і підносять рівень життя народу та одиниці в усіх царинах, помножують їхній творчий вклад у скарбницю вселюдського поступу й культури – протиставна порожньому большевицькому імперіалізмові, який з безглуздої жадоби панування над цілим світом з усього хоче робити тільки знаряддя свого насильства і загарбництва.
Пошанування різнородного змісту і форм життя та багатства культур різних народів, ідея толеранції супроти чужих і відмінних культурних та соціальних вартостей і систем, поруч з прив’язанням до свого, та плекання своїх вартостей – протиставні московсько-большевицькій нетерпимості та ненависті до всього, що відмінне, небольшевицьке, та зродженої з почуття своєї нижчості жадоби нищити чужі культури і цілі народи, нівелювати життя усіх людей, усіх народів під одну мірку й смак большевицького режиму.
Співжиття вільних народів і мирні взаємини їхніх незалежних держав, без уваги на ріжницю суспільних і політичних систем, замість большевицької постійної ворожнечі, повної ізоляції і перманентної, відкритої чи прихованої війни проти небольшевицького світу
...

Что, собственно, и произошло через 40 лет после убийства Бандеры. Так что Бандера предвидел будущее совка ))

  • 1
?

Log in

No account? Create an account